Авторизация

Email

Пароль

Забыли пароль?

Войти с помощью

Вы можете авторизоваться с помощью вашего аккаунта в одной из соц.сетей:

Всё о беззаконии
в Украине!
Криминальная юстиция
14 ноября 2018
10 ноября 2015   Богданова Яна

Змагальність сторін: як насправді виглядає рівність адвоката та сторони обвинувачення у зборі доказів?

Змагальність сторін: як насправді виглядає рівність адвоката та сторони обвинувачення у зборі доказів? Наразі Україна перебуває лише на початковому етапі вдосконалення моделі національного судочинства. Слід визнати, що перехід від слідчого до змагального процесу відбувся лише формально. Відповідно до правових позицій Європейського Суду, засада змагальності включає рівний характер суперництва сторін і рівність засобів доказування. 0 комментариев

Так, у ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України закріплено положення, відповідно до якого сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених Кодексом. На практиці цей принцип діє у зворотньому напрямі. Норма, закріплена у ст.22 є суто декларативною, беручи до уваги той факт, що адвокат апріорі не має таких потужних можливостей, як збирання доказів шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Назва говорить сама за себе. Надання повноважень слідчому, оперативним підрозділам збирати докази лише у векторі обвинувачення створило потужний важіль в обмеженні права захисника використовувати увесь можливий арсенал процесуальних засобів з метою здійснення ефективного захисту.

Виникає питання, яким чином має реалізовуватися положення ст.26 КПК, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. З якою метою законодавець окремо розмежував, передбачені ст.93 КПК способи отримання доказів між стороною захисту та обвинувачення? Відповідно до цієї статті, не закріплено обов`язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб надавати стороні захисту відомості, речі, копії документів. Більше того, права адвоката обмежені в частині отримання доказів із зазначених у ст.84 КПК джерел. Для прикладу, відповідно до ст. 95 КПК сторона захисту наділена правом отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою лише пояснення, які, відповідно до ч. 8 ст. 95 КПК взагалі не є джерелом доказів. Крім цього, реалізація такого права залежить виключно від бажання опитуваних осіб надавати пояснення. Тоді як сторона обвинувачення має право проводити допити та отримувати показання, які надаються підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом.

Відповідно до ст. 46 КПК, адвокат користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим. Цим положенням зводиться нанівець гарантія, зазначена в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої забороняється ототожнювати адвоката та клієнта. Тим не менш, користуючись правом підозрюваного, обвинуваченого адвокат може заявити клопотання про проведення процесуальних дій слідчому, прокурору. Проте, ні слідчий, ні прокурор не зобов`язані його задовільнити. І про яку змагальність можна говорити, якщо адвокат фактично є залежним від сторони обвинувачення. Вважаю повноваження адвоката повинні бути розширені шляхом надання можливості збирати докази самостійно або залучаючи для цього приватних детективів на підставі цивільно-правових угод. Захиснику потерпілого необхідно надати статус «приватного обвинувача», оскільки на даний час, це є прогалиною у законодавстві.

Крім того, як в контексті змагальності розглядати право слідчого (прокурора) не надавати захисту матеріали, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження, може зашкодити досудовому розслідуванню. Це відкритий спосіб приховування доказів стороною обвинувачення. Також зазначене положення суперечить роз`ясненням Європейського суду, відповідно до яких, під змагальністю слід розуміти те, що сторони у кримінальному процесі мають право ознайомлюватися з усіма доказами та зауваженнями залученими до справи та коментувати їх (рішення у справі В проти Бельгії від 20 лютого 1996 р.)

Таким чином, процесуальний порядок збору доказів захисником потребує негайного законодавчого вдосконалення, оскільки є гарантією винесення правосудного рішення судом.

Комментарии отсутствуют

Комментарии могут оставлять только авторизованные пользователи.